Особливості майнових відносин

ОСОБЛИВОСТІ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН
ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ БЕЗ
РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ

Останнім часом, «фактичні шлюбні відносини» стають більш поширеною формою організації сімейного життя у суспільстві. З однієї сторони, це досить зручна форма проживання однією сім’єю, без відповідної реєстрації шлюбу, тобто не породжує відповідних правових обов’язків між чоловіком і жінкою, але з іншої сторони, виникає ряд юридичних питань щодо майна чоловіка і жінки, які вони набувають у власність протягом спільного проживання. Так, стаття 74 Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Фактичні шлюбні відносини за своєю суттю – це шлюбні відносини, які не мають державного визнання та відповідної реєстрації. Адже відсутність штампа в паспорті тепер не рятує ні від аліментів, ні від поділу майна, ні від інших «розлучних» красот життя. Інша річ, що перед тим, як взятися за майнові позови, спершу прийдеться довести свої сімейні відносини у суді. А у випадку з аліментами — факт батьківства.

Таким чином, постають питання для осіб, які не збираються реєструвати свій шлюб, щодо вирішення їх майнових відносин в період їх спільного проживання і як у майбутньому уникнути майнових спорів. З подружжям, які перебувають у зареєстрованому шлюбі все зрозуміло: є шлюбний договір і, насамперед, зареєстрований шлюб, де їх майнові відносини вже урегульовані Сімейним Кодексом України. В цій статті буде йти мова, про те, які ж договори можуть укладати між собою жінка та чоловік, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, а знаходяться у «фактичних шлюбних відносинах» і як їм у майбутньому уникнути майнових спорів.

Якщо чоловік і жінка вирішили «спробувати» фактичні шлюбні відносини без наміру придбавати спільне майно та народжувати дитину, то й може і не треба одразу бігти до нотаріуса/юриста щодо укладення будь-яких договорів між собою, але, частіше в суспільстві відбувається так, що чоловік і жінка вступають в фактичні шлюбні відносини з метою жити однією сім’єю, придбавати майно та народжувати дітей, а й котрі з них, вже проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу протягом декількох років, маючи позаду попередній шлюб та набуте спільне майно. У останньому випадку, необхідно укладати договори або реєструвати шлюб і знову ж таки укладати відповідні договори між подружжям з метою регулювання своїх майнових прав, а в подальшому й породжувати право на спадкування окремими особами.

По - перше, чоловіку і жінці необхідно визначити момент, коли саме у них виник фактичний шлюб, для подальшого врегулювання майнових відносин. У цьому випадку проблемним питанням видається недостатньо обґрунтованим зміст ст. 74 СКУ щодо ситуації, коли, як уже зазначалося, одночасно існують обидва шлюби – і законний, і фактичний. При вирішенні судом справ щодо придбання нерухомого/рухомого майна у спільну сумісну власність, учасниками фактичних шлюбних відносин, в першу чергу, вирішується питання, коли сторони почали проживати разом і вести спільне господарство, після чого вирішується факт набуття спільного майна.

На підтвердження факту проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у шлюбі, судом можуть бути прийняті: договір про спільне проживання та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, записи в будинкових книгах (паспортах) про постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт. Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами у суді можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників фактичного шлюбу, договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Також, у судовій практиці досить часто трапляються сімейні спори та спори, що випливають із спадкування, коли один з учасників фактичних шлюбних відносин (без юридичного припинення зареєстрованого шлюбу або не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі взагалі) протягом тривалого часу проживає з другою особою або з іншими особами послідовно чи навіть одночасно. Крім того, навіть якщо особи пізніше зареєструють шлюб, що часто відбувається при народженні спільної дитини, майно, яке було набуте ними за час спільного проживання, але до реєстрації шлюбу, не є спільним майном подружжя (п. 1 ч. 1 ст. 57 СКУ).

Режим спільної сумісної власності доцільно застосовувати для тривалих фактичних шлюбів, оскільки фактичне подружжя, яке прожило разом не один десяток років, має більшу кількість спільного майна і за ознаками найбільш наближене до статусу законного подружжя. Тим не менше, питання, який шлюб вважати тривалим, залишається дискусійним. Деякі практики, посилаючись на ч. 3 ст. 76 СКУ, визначають термін спільного проживання у десять років, однак єдиної думки з цього приводу немає.

У випадку, коли пробний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику фактичних шлюбних відносин потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах, а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов фактичних шлюбних відносин має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

Буває ще гірше, коли чоловік і жінка проживають однією сім’єю без укладення шлюбу, але не розірвали шлюб з попереднім чоловіком/жінкою. В цьому випадку, все майно, яке набувається у фактичному шлюбі, буде де-факто, вважатися придбаним у спільну сумісну власність з попереднім подружжям, а де-юре, потрібно доказувати, що придбане майно набуте у спільну сумісно власність с чоловіком/жінкою, які проживали однією сім’єю без укладення шлюбу. У цьому випадку, повертаємося к вищевказаної проблематики щодо моменту виникнення фактичних шлюбних відносин, доказування у суді момент виникнення і взагалі існування фактичних шлюбних відносин, а втім і доказати, що майно придбане у спільну сумісну власність.

Важливим є наявність зареєстрованого шлюбу у питаннях, що стосуються спадкування. Так, відповідно до ст. 1243 ЦК подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону на відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя. Якщо, заповіт взагалі не складався чоловіком/жінкою що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, то на частку померлого будуть претендувати діти від першого шлюбу, а й інколи і жінка/чоловік від першого шлюбу, яка/який на день смерті померлого(ої) не проживала з ним/нею кілька років, але знаходилися у зареєстрованому шлюбі, якщо такий шлюб не був розірваний. У цьому випадку, як і в вищеперерахованих випадках сторони, повинні йти до суду о доказувати існування та термін проживання у фактичних відносинах та факт набуття у спільну власність майна, що придбано на спільні кошти чоловіком і жінкою, які проживали однією сім’ю без укладення шлюбу.

Таким чином, без укладення між собою угод щодо проживання і спільного майна, у чоловіка і жінки, що проживають однією сім ҆єю без укладення шлюбу, їм не уникнути проблем і питань щодо їх спільного майна. В свою чергу, укладений між ними і посвідчений нотаріусом договір про спільне проживання і правовий режим майна, осіб які проживають однією і ведуть спільне господарство – буде безперечним доказом часу і факту проживання однією сім’єю і набуття за цей період спільно майна, що само по собі, виключає будь-якій спір, а в тім, і привід звернення до суду.

По - друге, чоловіку і жінці, що перебувають у «фактичних шлюбних відносинах» необхідно визначити майно, яке набуте за час спільного проживання та буде набуватися ними у майбутньому та їх правовий режим.

Чоловік і жінка, що проживають однією сім ҆єю без укладення шлюбу де кілька років або виявивши бажання вступити у такі відносини, а в подальшому, маючи намір народжувати дітей і придбавати спільне майно, вважаю, повинні звернутися до нотаріуса, який допоможе укласти договір про правовий режим майна осіб, які проживають однією і ведуть спільне господарство. З укладанням цього договору, одразу ж вирішується і визначається термін проживання однією у «фактичних шлюбних відносинах», правовий режим майна, що набуте за час таких відносин і майна, що буде набуватися у майбутньому. При цьому, такий договір, можна змінювати, доповнювати та розривати у протязі часу та змін якихось обставин, що також важливо для сторін такого правочину.

Керуючись сімейним і цивільним законодавством, особи, які перебувають у фактичному шлюбі, можуть укладати й інші договори, що стосуються спільного сумісного майна, а саме: про порядок користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності; про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності; про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Уклавши такі договори, сторони чітко розподіляють набуте майно, яке буде належать їм на праві приватної спільної або часткової власності чи приватної особистої.

Якщо сторони, все ж таки не дійшли і не уклали вищезазначений договір, а може й, не схотіли, у зв’язку з відсутністю остаточного вирішення проживати разом однією сім ҆єю без укладення шлюбу, то порадою буде, набуття спільного майна у спільну часткову власність, тобто кожний купує свою частину, якою він має право володіти і розпоряджатися у відповідності з цивільним законодавством. У цьому випадку, питання щодо придбання майна чоловіком і жінкою за спільні або власні кошти не постає. Але, у разі спадкування після чоловіка/жінки, які проживали однією сім’єю без укладення шлюбу – залишається у декількох питаннях та судових спорах.

Таким чином, обираючи між тим, одружуватися чи ні, ніхто не думає про те, що фактично обирає одну з двох ситуацій: щасливе святкування весілля і отримання свідоцтва про шлюб або судовий розгляд і отримання рішення суду. У результаті перебування в незареєстрованому шлюбі при вирішенні багатьох питань потребує збирання більшої кількості паперів і засвідчення цього стану частіше, ніж одноразова реєстрація шлюбу.

→ Публікації